У світі, де все частіше візуальне переважає над сутнісним, поняття любові до Батьківщини стає неоднозначним. Його або спрощують до вишиванки й пісень під баян, або ж підмінюють агресивною риторикою. Але справжня любов до України — це про щоденну працю, пам’ять, ніжність і відповідальність. Саме це є ядром місії Soloxa — жіночої ініціативи, яка говорить про любов до України сучасною мовою, без шароварщини, але з глибиною та чесністю.
Передати: голоси наших матерів і бабусь
Soloxa починає з голосу — тихого, але незламного. Це голоси жінок, які зберегли українське в родинах, у словах, у молитвах. Ідея передання — ключова: не нав’язати, а поділитися. Через подкасти, жіночі історії, домашні рецепти, колискові — Soloxa передає не міфічну Україну, а живу, ту, що пахне яблуками, лляним одягом і руками, що ліплять вареники.
Зберегти: культурна тяглість через побут
Українська культура — це не лише музеї. Це стіл, накритий рушником, це вишиті серветки з бабусиної скрині, це збережені назви трав і обряди, які проживаються, а не імітуються. Soloxa говорить: збереження — не про консервацію, а про дбайливе життя традиції. Через побут, жести, стосунки в родині — ми зберігаємо те, що і є нашою Україною.
Переосмислити: національну жіночу ідентичність
Soloxa не боїться питати: хто така сучасна українка? Що значить бути патріоткою у 2025 році? Це не лише вийти на мітинг чи надіти синьо-жовте. Це — вибір говорити українською з дитиною. Це — право плакати, коли важко. Це — сміливість бути сильною і тендітною водночас. Переосмислення — це не зрада традиції, а її розвиток.
Від жінки до жінки: горизонтальне натхнення
У центрі філософії Soloxa — не вертикаль цінностей, не культ лідера, а горизонталь жіночої підтримки. Від жінки до жінки передається не лише досвід, а й внутрішня опора. Це про дружбу, сестринство, про інтимність, яка лікує травми століть. І саме в цій близькості народжується нова любов до України — щира, небутафорська.
Україна в щоденному жесті
Soloxa навчає бачити Україну не лише в героїці, а й у буденності. У тому, як ми виховуємо дітей. Як бережемо мову. Як святкуємо без алкоголю. Як говоримо «дякую» в магазині. Кожен щоденний жест може бути виявом любові до України, якщо в ньому є уважність і повага.
Soloxa — це про ніжну революцію. Про любов, яка не потребує крику. Про культуру, що дихає з жінкою. Про Україну, яка жива, бо її не змушують любити, а плекають із середини. Місія Soloxa — передати, зберегти, переосмислити — це і є шлях до справжньої, глибокої любові до своєї землі.